Взаємозв'язок психічного розвитку і навчання

За Ж. Піаже, розвиток - це

1) процес, що зумовлюється взаємодією певних чинників, наприклад, визріванням мозку, впливом навколишнього середовища, засвоєнням соціального досвіду, власною активністю;

2) моторні реакції, перцептивні дії, соціально-особистісне становлення, інтелектуально-елементарна поведінка. 

Основні ідеї вченого:

1) незалежність процесів дитячого розвитку, зокрема мислення, від процесів навчання; обґрунтування психологічної природи егоцентризму (феномен "незбереження кількості") - складність у прийнятті позиції іншої людини, споглядання навколишньої дійсності "її очима";

2) розвиток має пройти певні завершені цикли, тобто відбувається дозрівання функцій, перш ніж школа зможе розпочати навчання відповідних знань та навичок.

3) природа інтелекту є подвійною - логічна та біологічна.

Ж. Піаже виокремив логічні структури мислення - операції, генеза яких визначає зміст стадій інтелектуального розвитку дитячого інтелекту: 1) сенсомоторну (від дня народження до 18-24 міс.) - здатність до елементарних символічних дій, унаслідок яких виникають просторові відношення, розуміння предметів та поняття інваріантності, причинні зв'язки; 2) доопераційну (18-24 міс. -7р.)- початок використання символів, зокрема слів (початки мислення; процеси інтеріоризації); 3) конкретних операцій (7-12 рр.) - використання двох логічних правил (якщо А - В і В = С, то А = С;А + В = В + А); ранжування об'єктів за критерієм їх упорядкування (серіація); 4) формальних операцій (після 12 р.) - здатність мислити з допомогою абстрактних понять: системний пошук розв'язання завдань (інваріантність).

Позитивний момент теорії Ж. Піаже: застереження щодо інтелектуальних перевантажень та можливих шкідливих наслідків для фізичного та психічного здоров'я дітей.

Недолік позиції Ж. Піаже: "Навчання плентається у хвості розвитку" (Л.С. Виготський).

2. Наукові уявлення Е. Торндайка (1904-1990) і У. Джемса (1842-1910):

1) при накладанні розвиток і навчання збігаються як дві рівні геометричні фігури (навчання - Це розвиток);

2) розвиток і навчання є синхронними. .

Позитивний момент теорії Е. Торндайка і У. Джемса: навчання має підлягати законам вікового розвитку (застереження проти свавілля, волюнтаризму, суб'єктивізму в навчальному процесі).

Недоліки позиції Е. Торндайка і У. Джемса:

1) можливості розвитку залежать від можливостей навчання;

2) підміна розвитку навчанням (і навпаки) призводить до термінологічної та практичної невизначеності.

3. Позиція К. Коффки (1886-1941): суміщення розвитку і навчання (дуалістична теорія):

1) поєднання двох попередніх протилежних позицій;

2) ідея взаємозалежності феноменів: навчання стимулює розвиток;

3) ідея нерозривності навчально-виховного процесу;

4) розширення ролі навчання в дитячому розвитку: навчання є вужчим поняттям, ніж розвиток.

Позитивний момент теорії К. Коффки: причинами розвитку є різнопланові чинники впливу.

Недолік позиції К. Коффки: взаємна підміна сутності навчання і виховання на практиці унеможливлює планування навчально-виховного процесу, оскільки відсутня диференціація між комплексами уявлень про навчання та виховання (як близькі; але автономні феномени).

4. Позиція Л.С. Виготського (будь-яка психічна функція в розвитку дитини з'являється двічі - спочатку як діяльність колективна, або інтерпсихічна функція, потім - як діяльність індивідуальна, як внутрішній спосіб мислення, або функція інтрапсихічна):

1) те навчання є сприятливим, яке йде попереду розвитку;

2) між навчанням і розвитком існують динамічні зв'язки;

3) розвиток не можна зводити до навчання: навчання веде за собою розвиток, але розвиток ним не вичерпується;

4) розвиток відзначається розумовими перетвореннями, які відбуваються в учня;

5) зрушення в розвитку створюють нові резерви для навчання;

6) навчання має впливати на розвиток своєю організацією;

7) навчання сприяє і залежить від розвитку, завжди веде за собою розвиток, спираючись на його досягнення;

8) у розвитку існують дві зони: актуального (ЗАР) і найближчого розвитку (ЗНР),

Позитивні моменти теорії Л.С. Виготського: 1) ідея розвивального навчання та індивідуального підходу в навчальному процесі; 2) з'ясування значення навчання в розвитку; 3) віра в інтелектуальні можливості особистості.

Недолік теорії Л.С. Виготського: суб'єктивне тлумачення можливостей дитини в практиці педагогічної діяльності потенційно призводить до інтелектуального перевантаження" що є загрозою для її фізичного та психічного здоров'я.